Цібор

Назва: Цібор (Zibor)

Фармакологічна дія: Цібор - антикоагулянтний препарат для парентерального введення. До складу препарату входить активний компонент - беміпарин натрію - низькомолекулярний гепарин, який отримують шляхом деполімеризації гепарину натрію, що виділяється з слизової оболонки свинячого кишечника. Середнє значення молекулярної маси беміпарину становить 3600Да. Зміст молекулярних ланцюгів з молярною масою менше 2000Да становить менше 35%, з молярною масою 2000-6000Да - 50-75%, з молярною масою більше 6000Да - менше 15%. Беміпарин натрію має анти-Ха-факторну активність близько 80-120МЕ антифактора-Ха на 1мг сухої речовини. Анти-ІІа-факторна активність - 5-20МЕ антифактора-IIа на 1мг сухого беміпарину. Співвідношення анти-Ха-факторної та анти-ІІа-факторної активності становить близько 8. Цібор має виражений антизсідальної ефект, при застосуванні в терапевтичних дозах практично не збільшує час згортання крові.

При підшкірному введенні біодоступність становить 96%. Максимальна активність відзначається через 2-4 години після ін'єкції. При введенні терапевтичних доз анти-IIa-факторна активність практично не проявляється.
Період напіввиведення при застосуванні дози від 2500 до 12500МЕ досягає 5-6 годин. Для досягнення терапевтичного ефекту достатньо введення препарату 1 раз на добу.

Показання до застосування: Препарат Цібор призначений для профілактики згортання крові в системі екстракорпорального кровообігу під час сеансу гемодіалізу.
Крім того, препарат Цібор 2500 застосовується для запобігання тромбоемболії при проведенні загальних оперативних втручань.
Препарат Цібор 3500 також застосовується для профілактики тромбоемболії при проведенні оперативних втручань в ортопедичній практиці.

Спосіб застосування: Цібор призначений для парентерального застосування. Допускається підшкірне введення розчину в задньобокову поперекову область або переднебоковую область живота, чергуючи ліву і праву сторони. Голка шприца повинна розташовуватися перпендикулярно складці шкіри. Заборонено розтирати місце ін'єкції. Заборонено внутрішньовенне введення препарату Цібор, також не рекомендується вводити інші препарати внутрішньом'язово в період терапії беміпарином у зв'язку з ризиком розвитку гематоми. Дози беміпарину визначає лікар.
При загальнохірургічних втручань рекомендується введення 2500МЕ (1 шприца препарату Цібор 2500) за 2 години до початку оперативного втручання, допускається також проводити перше введення препарату через 6:00 після проведення операції. На наступну добу після першого введення препарату переходять на застосування 2500МЕ беміпарину з інтервалом 24 години.
В якості профілактики рекомендується застосування в період ризику розвитку тромбоемболії або до відновлення рухової активності пацієнта.
Мінімальний рекомендований профілактичний курс триває 7-10 днів.

При операціях з високим ризиком розвитку венозної тромбоемболії в ортопедичній практиці зазвичай рекомендується введення 3500МЕ (1 шприца препарату Цібор 3500) за 2 години до початку оперативного втручання, допускається також проводити перше введення препарату через 6:00 після проведення операції. Далі переходять на введення 3500МЕ з інтервалом 24 години. Рекомендуется продовжувати терапію препаратом до відновлення рухової активності пацієнта.
Терапію препаратом слід продовжувати не менше 7-10 днів.
Для попередження згортання крові в системі при проведенні багаторазового гемодіалізу тривалістю не більше 4:00 рекомендується призначення 2500-3500МЕ препарату (залежно від ваги пацієнта, при масі тіла більше 60 кг вводять 3500МЕ, менш 60кг - 2500МЕ) у вигляді болюсної ін'єкції в артеріальний русло на початку сеансу гемодіалізу.

Побічні дії: Можливий розвиток таких небажаних ефектів при застосуванні препарату Цібор:
З стогони печінки: транзиторне підвищення активності печінкових ферментів.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія різного ступеня тяжкості I або II типу. При розвитку тромбоцитопенії I типу скасування препарат не потрібно. Якщо при розвитку тромбоцитопенії II типу (зазвичай наголошується на 5-21 добу терапії беміпарином) кількість тромбоцитів зменшується на 30-50% (в порівнянні з рівнем до початку терапії) беміпарин слід відмінити і призначити альтернативну терапію.
Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, анафілактоїдні реакції. У поодиноких випадках відзначали розвиток некрозу шкіри, якому передували еритема і еритематозні болючі плями, при розвитку таких побічних ефектів необхідна негайна відміна беміпарину.

Місцеві реакції: екхімоз, некроз, біль і гематома в місці введення.
Інші: кровотечі, в тому числі зі шкіри, ран, травного та сечостатевого тракту, слизових оболонок. Остеопороз. Епідуральна і спинномозкова гематома при проведенні люмбальної пункції, спинномозкової або епідуральної анестезії.

Протипоказання: Цібор не призначають пацієнтам з підвищеною чутливістю до беміпарину і гепарину, а також пацієнтам з тромбоцитопенією, імунологічно обумовленої гепарином (у тому числі в анамнезі або при підозрі на такий стан).
Препарат не слід призначати особам, що страждають порушеннями згортання крові з ризиком кровотечі, вираженими порушеннями функції підшлункової залози та печінки, а також особам з активними кровотечами.
Беміпарин не призначають при гострому ендокардиті бактеріальної етіології, хронічному ендокардиті, травмах або оперативних втручаннях в області органу зору, слуху і центральної нервової системи, пацієнтам із синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові.
Не рекомендується застосовувати препарат особам з високим ризиком кровотечі, зокрема при активній пептичній виразці, аневризмі церебральних судин, геморагічному інсульті та новоутвореннях головного мозку.
Цібор не застосовують в педіатрії.

З обережністю призначають беміпарин пацієнтам, що страждають порушеннями функції печінки і нирок, тромбоцитопенією, порушеннями кровообігу райдужної оболонки і сітківки ока судинного генезу, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, сечокам'яною хворобою, а також особам, які мають в анамнезі виразкові ураження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки.
У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії препарат Цібор слід з обережністю призначати особам з цукровим діабетом, метаболічним ацидозом, хронічною нирковою недостатністю і підвищеним рівнем калію в плазмі, а також пацієнтам, які отримують терапію калійзберігаючими діуретиками (таким пацієнтам слід визначити рівень калію до початку терапії беміпарином і контролювати протягом усього курсу лікування).
Слід дотримуватися особливої ??обережності при проведенні люмбальної пункції, епідуральної або спинномозкової анестезії пацієнтам, які отримують беміпарин, у зв'язку з ризиком розвитку спинномозкової або епідуральної гематоми, наслідками якої може бути постійний параліч. Інтервал між прийомом беміпарину і проведенням даних маніпуляцій визначає лікуючий лікар. При появі симптомів епідуральної або спинномозкової гематоми слід негайно провести діагностику і призначити відповідну терапію.

Вагітність: Цібор в період вагітності призначають після ретельної оцінки співвідношення ризик /користь. При проведенні досліджень на тваринах препарат Цібор не чинив тератогенної дії, даних про проникнення беміпарину через гематоплацентарний бар'єр немає.
При необхідності застосування беміпарину в період лактації слід перервати грудне вигодовування, попередньо проконсультувавшись з лікарем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Даних про фармакологічних взаємодії беміпарину немає, можливі взаємодії слід враховувати виходячи з даних про інші низькомолекулярних гепаринів, так:
Не слід застосовувати беміпарин сочетано з іншими лікарськими засобами, що мають антикоагулянтними властивостями і здатними інгібувати агрегацію тромбоцитів, а також з системними глюкокортикостероїдними препаратами і декстраном, так як ці комбінації підвищують ризик розвитку кровотеч. У разі якщо уникнути одночасного застосування даних препаратів не можна, то слід ретельно контролювати згортання крові і стан пацієнта.
Також слід з обережністю застосовувати беміпарин сочетано з лікарськими засобами, які сприяють розвитку гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні препарату Цібор з нітрогліцерином для внутрішньовенного введення можливе зниження ефективності беміпарину.
Заборонено змішувати розчин з іншими лікарськими засобами для парентерального застосування.

Передозування: При застосуванні завищених доз препарату Цібор у пацієнтів відзначали розвиток кровотечі.
Лікування призначають залежно від тяжкості геморагії, а також ризику тромбозу. При незначних кровотечах терапія потрібно рідко. При більш серйозних геморрагиях призначають введення протаміну сульфату, які дещо знижує анти-Ха-факторну активність препарату Цібор протягом 2:00. Для внутрішньовенного введення дозу протаміну сульфату розраховують індивідуально в залежності від дози беміпарину (1,4 мг протаміну сульфату на 100МЕ антифактора-Ха).

Форма випуску: Раствор для ін'єкційного введення в готових шприцах по 0,2 мл, по 2 шприца, упакованих в блістер, по 1, 5, 15, 20 або 50 блістерів, поміщених в картонну пачку.

Умови зберігання: Цібор слід зберігати в сухих приміщеннях з температурою від 15 до 25 градусів Цельсія.
Препарат придатний протягом 2 років за умови дотримання рекомендацій по зберіганню.

Склад: 1мл розчину для ін'єкцій Цібор 2500 містить:
Беміпарину (еквівалентного антифактора-Ха) - 12500МЕ;
Додаткові речовини.

1мл розчину для ін'єкцій Цібор 3500 містить:
Беміпарину (еквівалентного антифактора-Ха) - 17500МЕ;
Додаткові речовини.

Увага! Перед використанням препарату Цібор ви повинні проконсультуватися з лікарем. Дана інструкція із застосування наведена у вільному перекладі і призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації просимо звертатися до анотації виробника.





© При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов'язкове