Головна » Здоров'я від А до Я » Швидка та невідкладна допомога » Гострі шлунково-кишкові кровотечі

Гострі шлунково-кишкові кровотечі

Гострі шлунково-кишкові кровотечі є ускладненнями більш ніж 100 захворювань різної етіології. Їх клінічні проявиможуть бути симулювати хворобами органів дихання (туберкульоз, рак, бронхоектазів тощо), які призводять до рясного кровохаркання, заковтування крові, подальшої блювоті кров'ю і Мелень. За частотою вони займають 5-е місце серед гострих захворювань органів черевної порожнини,поступаючись гострого апендициту, гострого холециститу, гострого панкреатиту, ущемленої грижі і випереджаючи гостру кишкову непрохідність та проривної виразку шлунка та дванадцятипалої кишки.

Найбільш часто ці кровотечі виникають на грунті виразкової хвороби (60-75%). Шлунково-кишкові кровотечі невиразкової етіології можуть бути обумовлені пухлинами травного каналу, ерозивні гастритом, синдромом Маллорі-Вейсса, гіпертензією в системі ворітної вени, грижами стравохідногоотвору діафрагми, хворобами крові (хворобами Банті, Верльгофа, Щенлейна-Геноха, гемофілію та ін), а також захворюваннями серцево-судинної системи (атеросклероз, гіпертонію, ревматизм та ін.)

Клінічна картина при гостромушлунково-кишковій кровотечі залежить насамперед від його інтенсивності, характеру основного захворювання, віку хворого, наявності супутньої патології.

У клінічному перебігу гострих шлунково-кишкових кровотеч слід виділити дві фази:прихованого перебігу та явних ознак кровотечі.

Перша фаза починається з надходження крові в просвіт травного каналу і проявляється ознаками порушення внутрішньоорганного кровотоку - слабкістю, запамороченням, шумом у вухах, блідістю шкірнихпокривів, тахікардією, нудотою, пітливістю і непритомністю. Цей період може бути короткочасним або ж тривати протягом декількох годин і навіть діб. Клінічна діагностика в цей період надзвичайно складна. Нерідко цей стан пояснюють вегетосудинноїдистонією, інфарктом міокарда, вагітністю, наслідком закритої черепно-мозкової травми та ін Запідозрити гостре шлунково-кишкова кровотеча дозволяє тільки уважне вивчення скарг хворого, анамнезу та початкових симптомів захворювання.

Кривава блювота або блювота кольору кавової гущі, баріться стілець (мелена) - найбільш достовірні ознаки шлунково-кишкової кровотечі. Вони характерні для початкової стадії другої фази. При цьому сам факт шлунково-кишкового кровотечі невикликає сумніву, хоча причини і локалізація джерела нерідко залишаються неясними.

На догоспітальному етапі немає необхідності будь-що-будь з'ясувати етіологію кровотечі. Сам факт шлунково-кишкової кровотечі є показанням допроведення невідкладних лікувальних заходів та термінової госпіталізації хворого в хірургічний стаціонар.

У той же час ретельне з'ясування скарг хворого та анамнезу захворювання дозволяє у 50% хворих встановити джерело кровотечі. Наявність виразковогоанамнезу у хворого, а також больового та диспептичного синдромів за кілька днів до початку кровотечі і зникнення болю після появи кровотечі (симптом Бергманна) свідчить про виразкової природі кровотечі.

Для шлунково-кишковихкровотеч пухлинного генезу, особливо раку шлунку, характерний попередній кровотечі симптомокомплекс малих ознак раку шлунка: тупа постійний ниючий біль в надчеревній ділянці, зниження апетиту, схуднення, порушення сну, дратівливість,підвищена стомлюваність. У запущених випадках в надчеревній області можна пропальпувати пухлиноподібне утворення, збільшену горбисту печінку і виявити асцит.

Для пухлин високої локалізації (стравохід, кардіальний відділ шлунка) характерні блюваннякров'ю, біль в надчеревній області або за грудиною, дисфагія; а для пухлин нижніх відділів травної системи (товста кишка) - виділення крові при дефекації, біль в області локалізації патологічного процесу, явища обтураційній кишкової непрохідності ванамнезі.

Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу починається раптової рясної блювотою кров'ю. В анамнезі, як правило, є вказівки на захворювання печінки, серцево-судинної та дихальної системи. Печінка збільшена, відзначаютьсяиктеричность шкірних покривів, розширені підшкірні вени передньої черевної стінки, нерідко асцит.

Гострий геморагічний гастрит і гострі виразки, ускладнені кровотечею, можуть виникати на фоні екзо-та ендогенної інтоксикації, а також прийому ульцерогеннихпрепаратів (похідні ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдні гормони).

Походження синдрому Маллорі-Вейсса обумовлено поздовжніми розривами слизової оболонки і глубжележащих верств кардіального відділу шлунка та стравоходу при натужноюблювоті, переповненому шлунку і закритому придверні, коли різко підвищується тиск в кардіальному відділі шлунка і стравоході, відбувається їх дилатація. Це призводить до розриву слизової оболонки і підслизового шару, пошкодження підслизового судинного сплетення, а вважких випадках - і глибше розташованих великих судин, появі гострого профузного шлункової кровотечі. Синдром Маллорі-Вейсса спостерігається найчастіше в осіб, що зловживають алкоголем (до 80% випадків). Поряд з цим виявляють і інші явні причини натужноюблювоти і виникнення гострого шлункової кровотечі: переїдання, гострі захворювання травної системи, цукровий діабет, важкий кашель, акт дефекації, підйом тяжкості.

Джерелом кровотечі можуть бути також грижі стравохідногоотвору діафрагми, для яких характерні приховане або помірне кровотеча і розвиток гіпохромною анемії. Таких хворих турбують загрудинний біль, що підсилюється при нахилах тулуба і в нічний час, різного ступеня вираженості дисфагія, нудота, відрижка та ін

Для виявлення джерела кровотечі слід провести ректальне дослідження, що дозволяє виявити новоутворення, розрив або тромбоз гемороїдального вузла та ін Важливе значення має визначення кольору та консистенції калових мас. Кал здомішкою свіжої крові характерний для кровотечі з нижніх відділів товстої кишки. Рідкий баріться стілець (мелена) свідчить про профузном кровотечі з верхніх відділів травної системи (як правило, при гастродуоденальної виразці). При цьому можутьспостерігатися блідість шкірних покривів, тахікардія, зниження артеріального тиску, втрата свідомості і колапс. Оформлений стілець чорного кольору буває у хворих з незначним або помірним шлунково-кишковою кровотечею і гемобілія (кровотечею з жовчнихпроток).

Визначення ступеня тяжкості шлунково-кишкової кровотечі

Ступінь тяжкості кровотечі Клінічні дані Гематологічні дані Передбачуване зниження ОЦК
Слабке Не виражені Гемоглобін більше 100 г /л, Гематокрит 044 05 шоковий індекс 06. До 10 - 15% (500-700 мл).
Помірне Пульс до 100 за 1 хв. Систолічний артеріальний тиск 90 - 100 мм рт.ст. ЦВД вище 40 мм вод.ст. Шкірні покриви бліді, сухі. Діурез більше 30 мл /ч. Гемоглобін 80-90 г /л, Гематокрит 038 032 шоковий індекс 08-12 15-20% (до 15 л).
Середньої тяжкості Пульс 120 в 1 хв, Систолическое артеріальний тиск 70 - 85 мм рт.ст. ЦВД 30-35 мм вод.ст. Виражена блідість шкірних покривів, неспокій, холодний піт. Діурез менше 25 мл /ч. Гемоглобін 70 80 г /л, Гематокрит 03 -022 шоковий індекс 13-2 25-30% (до 2 л).
Важке Пульс понад 120 в 1 хв, слабкий, ниткоподібний. Систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст. ЦВД нижче 30 мм вод.ст. Ступор, холодний липкий піт. Анурія Гемоглобін менше 70 г /л, Гематокрит менше 022 шоковий індекс вище 2. Понад 35% (більше 2 л).

При ректальному кровотечі виділяється червона кров (іноді у вигляді «бризок» або згустків).

Клінічна картина гострого шлунково-кишкової кровотечі залежить від ступеня його тяжкості. азлічают слабке, помірне, середньої тяжкості і тяжкий кровотеча.

Хворих з ознаками шлунково-кишкової кровотечі слід негайно госпіталізувати в хірургічний стаціонар.

На догоспітальному етапі необхідно провести наступні лікувальні заходи. Хворого укладають в горизонтальне положення, накладають холод на надчеревну область. Встановлюють назогастральний зонд, промивають шлунок крижаної 5% амінокапронової кислотою і вводять в шлунок 2 мл 01% розчину норадреналіну гідротартрату. Забороняється прийом їжі і рідин per os. Внутрішньовенно вводять гемостатичні препарати: 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, 2 мл 5% розчину дицинона, 200 мл амінокапронової кислоти, а також 2 мл гістоділа, 5-10 мл 1% розчину амбена. Можна повторно ввести один з перерахованих препаратів. Проводять інфузії кристалоїдних і гемодинамічних плазмозамінних розчинів (желатіноль, поліглюкін, реополіглюкін) для відновлення ОЦК (спочатку струминно, а при збільшенні систолічного артеріального тиску більше 80 мм рт.ст. - крапельно). Транспортування хворого здійснюють на носилках у положенні лежачи, а при наявності колапсу - в положенні Тренделенбурга, одночасно проводячи киснетерапії.

В умовах хірургічного стаціонару уточнюють діагноз, визначають локалізацію джерела кровотечі, застосовуючи весь доступний арсенал додаткових інструментальних та лабораторних методів дослідження, проводять інтенсивну консервативну терапію, а при необхідності - оперативне лікування.




© При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов'язкове