Торвакард

Назва: Торвакард (Torvacard)

Фармакологічна дія: Торвакард - гіполіпідемічний препарат. Діючою речовиною є аторвастатин - конкурентний виборчий інгібітор редуктази HMG-CoA (метилглутарил-коензим А). HMG-CoA - фермент, який регулює швидкість трансформації прекурсору стеролів (включаючи і холестерин) мевалонату з метилглутарил-коензим А. Аторвастатин у пацієнтів з неспадковими формами гіперхолестеринемії, змішаної дисліпідемією, спадкової гетеро-і гомозиготною гіперхолестеринемією зменшує загальний рівень холестерину (ХС), аполіпопротеїну В, ліпоптотеінов дуже низької щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Механізм зниження рівня ліпопротеїдів і холестерину полягає в підвищенні кількості рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності на поверхні печінкових клітин, блокування метилглутарил-коензим А-редуктази і зниження продукції холестерину гепатоцитами, що призводить до посиленого катаболізму та захопленню ліпопротеїнів низької щільності. Абсолютна біодоступність діючої речовини знаходиться в межах 12%, а системна доступність активності щодо інгібіції ГМГ-КоА-редуктази - приблизно 30%.

Діюча речовина Торвакарду всмоктується швидко після прийому всередину. Через 60-120 хвилин спостерігається максимальний рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові. Пропорційно підвищенню дозування препарату збільшуються концентрація діючої речовини в крові і швидкість всмоктування препарату з шлунково-кишкового тракту.
Метаболізм аторвастатину відбувається за рахунок. Це означає, що малоймовірно зміна фармакокінетичних параметрів інших інгібіторів P4503A4 на тлі застосування аторвастатину.

Напівперіод переважної активності по відношенню до метилглутарил-коензим А-редуктази, враховуючи наявність активних метаболітів, становить приблизно 20-30 годин. Період напіввиведення діючої речовини з плазми крові в середньому становить приблизно 14 годин. При пероральному застосуванні менше 2% від введеної дози виводиться нирками. Частково метаболіти аторвастатину і сам аторвастатин елімінуються з жовчю після внепеченочного і печінкового метаболізму. Однак є припущення, що аторвастатин не включається до ентеропечінкову рециркуляцію.

Показання до застосування: • Лікування хворих з полігенною та сімейної (гетерозиготна форма) гіперхолестеринемією;
• лікування хворих з підвищеними показниками аполіпопротеїну В, ХС ЛПНЩ, холестерину і тригліцеридів;
• для лікування хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією з метою зменшення показників загального холестерину і ліпопротеїдів низької щільності у випадку, коли інші немедикаментозні заходи або призначення спеціальної дієти не ефективні;
• лікування хворих з підвищенням тригліцеридів по типу IV (по класифікації Фредеріксон);
• лікування хворих з комбінованою (змішаною) гіперліпідемією, яка відповідає типу II а чи b (за класифікацією Фредеріксон);
• лікування хворих дісбета-ліпопротеїнемія III типу (за класифікацією Фредеріксон) у разі недостатнього ефекту від спеціальної дієти, при цьому використання препарату проводиться тільки на тлі продовження спеціальної дієти;
• вторинна профілактика інфаркту міокарда, зниження повторних госпіталізацій з приводу стенокардії чи зменшення ризику смерті у хворих з дисліпідемія і (або) захворюваннями серця і судин.

Спосіб застосування: Приймають Торвакард всередину, не розжовуючи і не ламаючи. Запивати потрібно достатньою кількістю води. Пацієнт повинен дотримуватися дієти, яка сприяє зниженню показників холестерину, перед початком терапії і протягом всього використання таблеток Торвакарду. Стартова дозування препарату - 10 мг 1 раз на день. Відповідно до цільовими і початковими показниками ліпопротеїдів дозування змінюють в індивідуальному порядку, враховуючи так же переносимість таблеток пацієнтом. Оцінка ефективності дозування Торвакарду здійснюється протягом першого місяця терапії, при необхідності цей інтервал можна збільшити. Максимально рекомендована доза аторвастатину на добу - 80 мг.

Змішана гіперліпідемія або первинна гіперхолестеринемія
Зазвичай достатньо 10 мг /добу. Дія препарату помітно вже протягом перших 14 днів, максимальний і стабільний терапевтичний ефект розвивається через 21 день застосування Торвакарду.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія
Проведено клінічне дослідження у пацієнтів зі спадковою гомозиготною гіперхолестеринемією, яке показало позитивну реакцію на використання Торвакарду в дозі 80 мг у вигляді зменшення ліпопротеїдів низької щільності в 18-45% випадків.

Призначення хворим з недостатністю функції нирок
Патологія нирок з обмеженням функціональних можливостей ниркової тканини не змінює вплив аторвастатину на рівень ліпопротеїнів та параметри змісту діючої речовини препарату в крові. З цього випливає, що корекції дозування у пацієнтів з патологією нирок не потрібно.

Призначення в педіатричній практиці
Аторвастатин використовували для терапії гомозиготною спадковою гіперхолестеринемії у 8 дітей у добовій дозі 80 мг (вік дітей - до 14 років). На тлі прийому Торвакарду дітьми не зазначено біохімічних або клінічних відхилень від норми. Досвід застосування препарату в педіатричній практиці обмежений лише цим дослідженням.

Застосування у пацієнтів геронтологічного профілю
Не виявлено різниці щодо ефективності, безпеки або досягнення результатів терапії в пацієнтів похилого та інших вікових груп.

Побічні дії: Найбільш частими побічними діями при прийомі Торвакарду (більше 1%) були наступні.
Опорно-рухова система: міозит, біль у спині та грудях, міалгія, міопатія, рабдоміоліз, артралгія.
Травна система: втрата апетиту, холестатична жовтяниця, порушення травлення, блювота, біль у животі, нудота, панкреатит, запор, метеоризм, гепатит, діарея.
Сечостатева система: у чоловіків - еректильна дисфункція; периферичні едеми або набряки.
Центральна і периферична нервова система: периферична нейропатія, головний біль, парестезія, загальна стомлюваність, запаморочення, міалгія, астенія, амнезія.
Імунна система: токсичний епідермальний некроліз, уртикарний висип, синдром Стівенса - Джонсона.
Шкірна система: алопеція, мультиформна еритема, везікулезние висипання, свербіж.
Обмін речовин: гіперглікемія, збільшення маси тіла, гіпоглікемія.
Система кровотворення: зниження рівня тромбоцитів у крові.

Протипоказання: • Гостра патологія печінки;
• період вагітності та годування груддю;
• підвищений більш, ніж в 3 рази, показник печінкових трансаміназ у сироватці крові;
• печінкова недостатність;
• алергічна реакція на аторвастатин або інший компонент Торвакарду.

Примітка: відсутній значний досвід іспользлванія препарату в педіатричній практиці, тому призначення Торвакарду дітям повинно здійснюватися тільки для терапії тяжких форм гіперхолестеринемії (включаючи гомозиготну форму спадкової гіперхолестеринемії), які загрожують розвитком раннього атеросклерозу з високим ризиком ускладнень.

Вагітність: Протипоказаний для годуючих жінок і при вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Виявлено, що аторвастатин не змінює фармакокінетику лікарських засобів, які піддаються метаболізму за допомогою цитохрому, тому взаємодія з антипірином та іншими подібними препаратами не очікується.
При комбінації з макролідними антибіотиками, циклоспорином, ніацином, фібринової кислотою або її похідними, антимікотичним азольними препаратами істотно зростає ризик розвитку такого побічної дії, як міопатія.
Комбінація аторвастатину з основними інгібіторами P4503A4 (кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу або еритроміцин в дозі 500 мг 4 рази на добу) підвищує вміст аторвастатину в плазмі крові.

Препарати, що містять етинілестрадіол і норетистерон (гормональні контрацептиви) підвищували параметри AUC для етинілестрадіолу на 20%, а для норетистерону - приблизно на 30%. При комбінації Торвакарду з гормональними контрацептивними засобами враховують можливе підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу.
При спільному прийомі холестиполу і аторвастатину плазмова концентрація останнього зменшується приблизно на 25%, однак, гіполіпідемічну дію при комбінованому прийомі препаратів вище, ніж тільки одного.

Повторний одночасний з аторвастатином (у дозі 10 мг) прийом дигоксину не впливав на плазмовий рівень дигоксину. Однак, зміст дигоксину збільшувалася при прийомі аторвастатину у високій (80 мг /добу) дозі приблизно на 20%. Якщо пацієнт використовує Торвакард і дигоксин одночасно, необхідний ретельний регулярний моніторинг для своєчасної корекції дозування дигоксину.

Аторвастатин не змінює фармакокінетичні параметри феназону і подібних препаратів, які метаболізуються за участю ізоензимів цітохрома.Клініческі значущих лікарських взаємодій при одночасному прийомі препарату з варфарином не виявлено.
Зниження максимальної концентрації аторвастатину в плазмі крові спостерігається при прийомі Торвакарду на тлі антацидів, які містять алюміній і магнію гідроксид. Так само спостерігається і зменшення концентрації активних метаболітів аторвастатину (приблизно на 35%). Фармакокінетику терфенадину не змінює одночасний прийом аторвастатину.

Препарати, які блокують ефекти цитохрому P4503A4, підвищують плазмову концентрацію аторвастатину при одночасному іспользованіі.Однако за такої комбінації не було виявлено погіршення впливу аторвастатину на рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності. Не виявлено взаємодії аторвастатину з циметидином. Одночасний прийом 500 мг /добу азитроміцину і 10 мг /добу аторвастатину не впливає на плазмовий рівень останнього.

Під час проведення клінічних випробувань Торвакарду пацієнти застосовували гіпотензивні засоби і естрогензамещающую терапію. При цьому значних взаємодій між препаратами не зафіксовано. Не вивчалась взаємодія аторвастатину і специфічних агентів.

Передозування: При передозуванні Торвакарду специфічного лікування не розроблено. Відразу після прийому високої дози проводять промивання шлунка, призначають адсорбенти та проносні препарати. При розвитку міопатії з імовірністю подальшого прогресування аж до гострої ниркової недостатності через рабдоміолізу необхідне призначення натрію бікарбонату, діуретиків і негайна відміна Торвастатіна.

Рабдоміоліз (серйозне, але дуже рідкісне побічна дія препарату) викликає підвищення рівня калію в крові, що вимагає призначення інфузій глюкози з інсуліном, болюсного введення хлориду або глюконату кальцію, застосування іонообмінних середовищ для стабілізації вмісту калію. При передозуванні враховують, що аторвастатин добре зв'язується плазмовими протеїнами, тому проведення гемодіалізу не викликає значного зменшення плазмової концентрації аторвастатину.

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 10; 20; 40 мг. Таблетки овальні, двоопуклі, білі або майже білого кольору. У блістері 10 таблеток. Кілька блістерів (№ № 30; 90) можуть бути упаковані в фольгові саше і картонну коробку. Флакони темного скла (30; 90 таблеток) упаковані в картонну коробку.

Умови зберігання: Кімнатна температура. Термін зберігання - 2 роки.

Синоніми: Аторвастатин, Туліп, Аторис, Ліпітор, аторвастатин.

Склад: Торвакард 10
Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 10 мг.
Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Торвакард 20
Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 20 мг.
Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Торвакард 40
Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 40 мг.
Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Додатково: При деяких гострих станах (травми, хірургічні операції, електролітні або ендокринні порушення, неконтрольований судомний синдром, гіпотензія та гострі інфекції) прийом Торвакарду слід припинити, оскільки високий ризик виникнення рабдоміолізу з розвитком гострого ниркового колапсу.

Не рекомендується вживати алкогольсодержащие напої та лікарські речовини при прийомі Торвакарду. Необхідно до початку прийому Торвакарду і під час терапії з його використанням регулярно визначати печінкові функції, оскільки аторвастатин, як і інші гіполіпідемічні кошти, може підвищити показники печінкових трансаміназ більше, ніж в 3 рази. Якщо на тлі прийому Торвакарду спостерігається підвищення печінкових трансаміназ, пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до моменту стабілізації ферментів в крові. При цьому рекомендується знизити дозування Торвакарду або припинити прийом препарату.
Препарат не впливає на здатність займатися видами робіт, пов'язаними з підвищеною увагою і високою швидкістю фізичних і психічних реакцій (наприклад, монтажні роботи на висоті, управління автомобілем і т.д.).

Деякі хворі відзначають біль у м'язах на тлі прийому Торвакарду. Необхідно попередити пацієнтів, яким призначено препарат, про можливе рабдоміоліз. Раннімі загрозливими ознаками ймовірного рабдоміолізу є міалгії, підвищення температура тіла, значна м'язова слабкість. Пацієнтам, у яких запідозрено рабдоміоліз, необхідно досліджувати рівень КФК (креатінінфосфаткінази). При ймовірному або уточненому діагнозі рабдоміолізу чи міопатії Торвакард негайно відміняють.

Увага! Перед використанням препарату Торвакард ви повинні проконсультуватися з лікарем. Дана інструкція із застосування наведена у вільному перекладі і призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації просимо звертатися до анотації виробника.




© При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов'язкове