Профілактика відхиляється

Індивідуальна профілактична робота повинна бути направлена ??на два відносно самостійних, але взаємопов'язаних між собою об'єкту:

1) на криміногенну середу конкретної особи і

2) на саму особистість з отклоняющимся поведінкою. Вплив на криміногенну середу, як правило, є не стільки психологічної завданням, скільки правової, соціальної та соціально-психологічної.Вплив на особистість передбачає вирішення двох основних завдань:

а) структурно-змістовну перебудову її мотиваційної сфери (стратегічне завдання) і

б) корекцію конкретної мотивації суб'єкта в характерній для нього криміногенноїситуації (тактична задача). Індивідуальна профілактика можливого злочинної поведінки являє собою конкретизацію загальнопсихологічні та спеціально-кримінологічних заходів щодо окремої особи або групи конкретних осіб.

Антонян вважаєдоцільним застосування поетапної програми індивідуальної профілактики, пов'язаної з впливом на мотиваційну сферу особистості, яка здійснюється у таких ситуаціях.

1. У «латентної» ситуації лише формуються мотиви ймовірнихантигромадських дій або виникає реальна загроза появи таких мотивів. На етапі формування антисоціальної спрямованості поодинокі малозначні проступки, як правило, не можуть служити підставою для застосування дисциплінарних, адміністративних таінших правових заходів впливу. Проте в цьому випадку не тільки допустимі, але й необхідні заходи виховного характеру, спрямовані на корекцію системи відносин, ціннісних орієнтацій особистості, а по відношенню до середовища - сукупність заходів, що усувають інейтралізуючих її криміногенний потенціал. анняя профілактика здійснюється сім'єю, вчителями, вихователями, наставниками, керівниками, навчальним або виробничим колективом, а в разі потреби і правоохоронними органами. У «латентної»криміногенної ситуації часто виявляються діти і підлітки. Подібні ситуації складаються переважно в так званих неблагополучних сім'ях, які внаслідок цього повинні бути об'єктом підвищеної уваги.

2. У «предпреступной» ситуаціїповедінку суб'єкта на додаток до негативних мотиваційним зрушень характеризується відносно стійкою аморальністю і протиправністю. Індивід робить соціально лайливе проступки, дисциплінарні і адміністративні правопорушення, нерідко стоять награні злочину. Індивідуальні заходи профілактики будуються в цьому випадку на застосуванні не тільки заходів переконання, а й примусових заходів в рамках громадської, дисциплінарної та адміністративної відповідальності. Зазначені заходи більше тяжіють до безпосередньоїпрофілактиці і навіть до припинення злочинів. Вони застосовуються не тільки вихователями, керівниками та колективами, а й товариськими судами, комісіями у справах неповнолітніх, міліцією та іншими правоохоронними органами.

3. У «злочинної» ситуації щодо суб'єкта вже ведеться кримінальну справу. Скоєний злочин і прогностичні висновки про можливі шляхи виправлення правопорушника та попередження рецидиву обумовлюють зміст і форму впливів. В їх структурі домінують заходи кримінально-процесуального та кримінально-правового характеру, реалізація яких в процесі слідчих дій та судового розгляду підпорядкована виправлення і перевиховання правопорушника, профілактиці рецидиву. Вони застосовуються дізнавачами, слідчими, прокурором і судом.

4. «Постпреступная» ситуація індивідуальної профілактики, як правило, пов'язана з перебуванням засудженого в місцях позбавлення волі. З метою перевиховання винного і попередження рецидиву тут особливо важливо виявлення мотивів скоєного злочину і вжиття заходів до їх усунення. Такі заходи застосовуються працівниками виправно-трудових колоній, спостережними комісіями при муніципальних органах влади та самодіяльними організаціями засуджених. Індивідуальна профілактика рецидиву засуджених після їх звільнення проводиться різними державними та правоохоронними органами, адміністрацією підприємств і установ, громадськістю. При цьому використовується весь можливий арсенал профілактичних заходів.

Об'єктивна заданість зовнішніх криміногенних факторів не завжди дозволяє в процесі індивідуальної профілактики можливого злочинної поведінки конкретних осіб ліквідувати багато реально діючі умови і причини. У цих випадках вживаються заходи з ослаблення або нейтралізації їх криміногенного впливу, а іноді з блокування механізму їх дії на певну людину або компенсування негативних впливів факторами антикриміногенний характеру. Набір криміногенних факторів у кожному конкретному випадку унікальний, але на масовому рівні їх сукупність підпорядковується загальним і приватним статистичним закономірностям. Індивідуальна профілактика злочинної поведінки повинна будуватися в плані послідовного усунення об'єктивних негативних явищ соціально-економічного, ідеологічного, соціально-психологічного характеру.




© При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов'язкове