Рамізес

Назва: Рамізес (Ramizes)

Фармакологічна дія: Рамізес - антигіпертензивний препарат групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. До складу препарату входить раміприл, який в організмі метаболізується до активної форми - раміприлату.
Раміпрілат інгібує ангиотензинпревращающий фермент, внаслідок чого знижується рівень ангіотензину II в плазмі і зменшується секреція альдостерону. Крім того, раміприлат підвищує активність реніну в плазмі та уповільнює розпад брадикініну.
Після прийому препаратуРамізес у пацієнтів відзначається зменшення загального периферичного судинного опору, зниження артеріального тиску без розвитку рефлекторної тахікардії. Раміпріл знижує перед-і постнавантаження на міокард, покращує стан пацієнтів, після перенесеного інфаркту міокарда і знижує серцевий смертність.
Гіпотензивний ефект раміприлу відзначається через 1-2 години після прийому препаратуРамізес і триває протягом 24 годин. Максимальний ефект препарату розвивається на 2-3 тижні після початку терапії. Для раміприлу не характерний синдром відміни.

При призначенні препаратуРамізес пацієнтам з діабетичною і недіабетичної нефропатією відзначається уповільнення прогресії ниркової недостатності.
Раміпріл метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного раміприлату. Крім того при метаболізмі раміприлу та раміприлату утворюється кілька фармакологічно неактивних метаболітів. Біодоступність раміприлату досягає 45%, прийом їжі не впливає на біодоступність раміприлу. Пік плазмової концентрації раміприлу відзначається через 60 хвилин після прийому препаратуРамізес, раміприлату - через 2-4 години після прийому препарату.
Період напіввиведення раміприлу досягає 1:00, раміприлат виводиться в два етапи, перший період напіввиведення досягає 3:00, другий - 4-5 днів. При тривалій терапії ефективний період напіввиведення раміприлату становить близько 13-17 годин. Близько 73% раміприлу і 56% раміприлату зв'язуються з білками плазми.
Фармакокінетика раміприлу у пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок і печінки аналогічна такій у молодих пацієнтів.

При порушенні функції нирок збільшується період напіввиведення раміприлату.
При порушенні функції печінки збільшуються плазмові концентрації раміприлу і період напіввиведення раміприлату.
Активний компонент препарату проникає через гематоплацентарний бар'єр і екскретується в грудне молоко.
При застосуванні терапевтичних доз препаратуРамізес кумуляції раміприлу не відзначається.

Показання до застосування: Рамізес застосовують для монотерапії, а також у складі комплексної терапії пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, застійної серцевої недостатністю, у тому числі виникла після перенесеного інфаркту міокарда.
Раміпріл використовують також для терапії пацієнтів, які страждають діабетичної або недіабетичної нефропатією (у тому числі початкової і вираженої клубочкової нефропатією).
Рамізес призначають пацієнтам з високим серцево-судинним ризиком для профілактики інсульту, інфаркту міокарда та серцево-судинної смерті. У тому числі пацієнтам з ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних судин (у тому числі в анамнезі), цукровим діабетом і інсультом (в анамнезі), а також хоча б одним додатковим фактором ризику, включаючи куріння, артеріальну гіпертензію, мікроальбумінурію, високий рівень холестерину і низький рівень ліпопротеїнів високої щільності.

Спосіб застосування: Рамізес призначений для перорального застосування. Не слід подрібнювати або ділити таблетки. Добову дозу раміприлу рекомендується призначати на один прийом або ділити на два прийоми. Рамізес приймають незалежно від прийому їжі. Тривалість терапії та дози раміприлу визначає лікар.
При артеріальній гіпертензії зазвичай рекомендується призначення 2,5 мг раміприлу на добу. Якщо контроль артеріального тиску недостатній, через 2-3 тижні дозу препарату збільшують у два рази. Рекомендуемая підтримуюча доза раміприлу становить 2,5-5мг на добу. Максимальна рекомендована доза раміприлу становить 10мг на добу. Для збільшення антигіпертензивної дії, якщо небажано підвищення дози раміприлу, призначають додаткову терапію діуретичними препаратами або антагоністами кальцію.
При застійної серцевої недостатності зазвичай рекомендується призначення 1,25 мг раміприлу на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений дозу раміприлу збільшують удвічі кожні 1-2 тижні.
Максимальна рекомендована добова доза раміприлу становить 10мг.

Пацієнтам, які перенесли гострий інфаркт міокарда, зазвичай рекомендується призначення 2,5 мг раміприлу двічі на добу. Якщо препарат погано переноситься пацієнтами, то дозу раміприлу слід зменшити до 1,25 мг двічі на добу протягом двох днів, після чого поступово збільшувати дозу препарату в два рази кожні 3 дні.
Максимальна рекомендована добова доза раміприлу становить 10мг.
Пацієнтам з серцевою недостатністю IV ступеня після перенесеного інфаркту міокарда призначати раміприл слід з обережністю і починаючи з мінімальних доз.
Для зменшення ризику інфаркту міокарда, серцево-судинної смерті та інсульту рекомендується призначення 2,5 мг раміприлу двічі на добу. Через тиждень після початку терапії дозу раміприлу поступово збільшують.
Рекомендованная підтримуюча доза раміприлу становить 10мг. Застосування препарату в дозі більше 10мг не вивчено.
Пацієнтам з недіабетичної або діабетичну нефропатію зазвичай рекомендується призначення 1,25 мг раміприлу на добу. У разі необхідності дозу препаратуРамізес поступово збільшують. Застосування препарату в дозі більше 5 мг раміприлу на добу у пацієнтів з нефропатією вивчено недостатньо.

Пацієнтам похилого віку, а також пацієнтам з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну від 20 до 50мл/мін) рекомендується призначення препаратуРамізес в початковій дозі 1,25 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза раміприлу для пацієнтів з кліренсом креатиніну від 20 до 50мл/мін становить 5мг.
Пацієнтам з порушенням функції печінки слід призначати раміприл в початковій дозі 1,25 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза препаратуРамізес для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг.
Починати терапію з мінімальних доз раміприлу слід також пацієнтам з вираженою артеріальною гіпертонією, порушеннями водно-електролітного балансу, а також порушенням периферичного кровотоку і пацієнтам, які раніше отримували терапію діуретиками.
Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, раміприл слід призначати в добовій дозі 1,25 мг на добу. Таблетки слід приймати через кілька годин після закінчення сеансу гемодіалізу.

Побічні дії: Рамізес звичайно добре переноситься пацієнтами, в період терапії у пацієнтів відзначали розвиток небажаних ефектів викликаних раміприлом, в тому числі:
З боку серця, судин і системи кровотворення: надмірне зниження артеріального тиску, у тому числі ортостатична гіпотензія, синкопе, напад стенокардії, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, відчуття серцебиття, гіперемія обличчя, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. Крім того, можливий розвиток панцитопенії, гемолітичної анемії, зниження функції кісткового мозку, стенозу судин, васкуліту, гіпоперфузії, зниження гемоглобіну, ішемічного інсульту.
З боку дихальної системи: бронхіт, синусит, утруднення носового дихання, бронхоспазм, диспное. Як і при застосуванні інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту у пацієнтів можливий розвиток непродуктивного кашлю, який проходить після відміни раміприлу.
З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: порушення травлення, запалення слизових оболонок травного тракту, порушення стільця, нудота, блювота, зниження апетиту, підвищення рівня ферментів печінки та підшлункової залози, гастрит, сухість слизової оболонки рота, гіпербілірубінемія. Крім того, можливий розвиток глоситу, болі в епігастральній ділянці, жовтяниці з холестазом, панкреатиту, афтозного стоматиту, порушень смаку та нюху, а також гепатотоксичної дії препарату.

З боку периферичної та центральної нервової системи: вертиго, слабкість, головний біль, запаморочення, агевзія, зниження гостроти зору, парестезії, депресивні стани, безпричинна тривога, неспокій, порушення режиму сну і неспання. Можливо також поява тремору кінцівок, порушень слуху і дзвону у вухах, порушення координації рухів, сплутаність свідомості і зниження концентрації уваги.
З боку сечовидільної і репродуктивної системи: зниження функції нирок, гостра ниркова недостатність, протеїнурія, гіперкреатинінемія, підвищення рівня сечовини в плазмі, збільшення кількості сечі, імпотенція, зниження лібідо, гінекомастія.
Алергічні реакції: кропив'янка, ексфоліативний дерматит, свербіж шкіри, світлочутливість, макулопапульозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, псоріатичний дерматит, анафілактичний шок. Можливо також розвиток ангіоневротичного набряку губ, обличчя, язика, кінцівок, глотки, тонкого кишечника. При розвитку ангіоневротичного набряку, який загрожує життю, слід ввести підшкірно або внутрішньовенно повільно епінефрин, а також контролювати артеріальний тиск та ЕКГ.
Інші: синдромРейно, облисіння, біль в м'язах і суглобах, гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Протипоказання: Рамізес не призначають пацієнтам з індивідуальною гіперчутливістю до раміприлом та інших лікарських речовин групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.
Препарат не слід застосовувати для терапії пацієнтів з лактазной недостатністю, галактоземією і синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.
Пацієнтам з набряком в анамнезі, а також пацієнтам, що страждають одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії, нестабільними гемодинамічними станами, а також гіпотензією не призначають препаратРамізес.
Раміпріл протипоказаний пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом.
Рамізес не використовують для терапії вагітних і годуючих жінок, а також в педіатрії.
Не використовують раміприл в терапії пацієнтів, яким проводять діаліз з використанням високопроточних мембран або аферез ЛПНЩ з використанням сульфату декстрану.
Призначення препарату пацієнтам, з порушенням функції нирок, у тому числі пацієнтам, які перебувають на діалізі, можливо тільки під суворим контролем лікаря і після ретельної оцінки співвідношення ризик /користь.

Обережність необхідно дотримувати при застосуванні раміприлу пацієнтам з вираженою (особливо злоякісної) артеріальною гіпертензією, тяжкою формою серцевої недостатності, стенозом аорти або мітрального клапана, гіпертрофічною кардіоміопатією, порушенням водно-сольового балансу, а також пацієнтам, які отримували діуретики. Пацієнтам з дегідратацією та порушенням водно-електролітного балансу перед призначенням раміприлу слід скорегувати водно-сольовий баланс.
Слід дотримуватися обережності, призначаючи раміприл пацієнтам, що страждають вираженими порушеннями функції печінки, порушенням коронарного і церебрального кровотоку, колагенозами, неконтрольованим цукровим діабетом, гострої серцевої декомпенсацією, метаболічним ацидозом, а також пацієнтам похилого віку.
Тільки за умови ретельного контролю функції нирок раміприл можна призначати пацієнтам з трансплантованою ниркою, порушенням функції нирок, серцевою недостатністю і вазоренальной захворюваннями.
Пацієнтам, робота яких вимагає підвищеної уваги, слід дотримуватися обережності в період терапії препаратомРамізес (особливо в перші тижні терапії і після збільшення дози раміприлу).

Вагітність: Раміпріл заборонено призначати вагітним жінкам. Перед призначенням препаратуРамізес слід виключити вагітність. Жінкам репродуктивного віку рекомендується використовувати надійні засоби контрацепції в період терапії раміприлом. При плануванні або настанні вагітності слід відмінити препаратРамізес і підібрати альтернативне засіб.
При необхідності терапії раміприлом в період лактації слід припинити годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Терапевтичний ефект раміприлу посилюється при одночасному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, що мають гіпотензивну дію, у тому числі діуретиками, нітратами, трициклічними антидепресантами і анестетиками.
У пацієнтів, які одночасно отримують терапію раміприлом і діуретиками, слід контролювати рівень натрію в плазмі крові.
Симпатоміметичні препарати, що володіють вазоконстрикторного дією, при одночасному застосуванні знижують ефективність раміприлу. При одночасному призначенні цих препаратів слід регулярно контролювати артеріальний тиск.
Імунодепресивні засоби, глюкокортикостероїди, алопуринол, цитостатики і прокаїнамід при одночасному застосуванні з раміприлом підвищують ризик розвитку гематологічних реакцій.
Рамізес збільшує токсичність препаратів літію.
Слід ретельно контролювати рівень глюкози в плазмі крові у пацієнтів, які отримують терапію препаратомРамізес і інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами.

Ненаркотичні анальгетики знижують гіпотензивний ефект раміприлу. Комбінований прийом нестероїдних протизапальних засобів і раміприлу також призводить до підвищення ризику розвитку ниркової недостатності і гіперкаліємії.
Відзначається взаємне посилення ефектів раміприлу і етилового спирту при їх сумісному застосуванні.
Одночасне застосування раміприлу і гепарину, а також препаратів калію і калійзберігаючих діуретиків приводить до підвищення ризику розвитку гіперкаліємії.
Раміпріл підвищує ризик розвитку і тяжкість анафілактичних реакцій, викликаних отрутою комах або іншими алергенами.
Високий вміст солі в їжі може призводити до зниження ефективності препаратуРамізес.

Передозування: При застосуванні високих доз раміприлу можливий розвиток надмірної периферичної вазодилатації, яка супроводжується зниженням артеріального тиску аж до шоку. Крім того, при передозуванні препаратуРамізес у пацієнтів відзначається розвиток брадикардії, ниркової недостатності і порушень водно-електролітного балансу.
Специфічного антидоту немає. При передозуванні раміприлу проводять промивання шлунка і призначають ентеросорбентние препарати. При розвитку порушень водно-електролітного балансу і гіповолемії призначають інфузійне введення препаратів для відновлення об'єму циркулюючої крові та водно-сольового балансу. При розвитку артеріальної гіпотензії крім загальних заходів призначають агоністи альфа1-адренергічних рецепторів, зокрема норепінефрин або допамін.

Ефективність гемофільтрації, діалізу, а також форсованого діурезу та зміни pH сечі при передозуванні раміприлу не вивчена.

Форма випуску: Таблетки, розфасовані по 10 штук в контурні чарункові упаковки, по 1 або 3 контурні чарункові упаковки, поміщені в картонні пачки.

Умови зберігання: ПрепаратРамізес 1,25 придатний протягом 1,5 років при зберіганні в темних приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.
Інші форми випуску препаратуРамізес придатні протягом 2 років за умови зберігання в темних приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.

Синоніми: Хартії,Раміпріл, Тритаце, Ампріл.

Склад: 1 таблетка препаратуРамізес 1,25 містить:
Раміпріла - 1,25 мг;
Додаткові речовини, включаючи лактози моногідрат.

1 таблетка препаратуРамізес 2,5 містить:
Раміпріла - 2,5 мг;
Додаткові речовини, включаючи лактози моногідрат.

1 таблетка препаратуРамізес 5 містить:
Раміпріла - 5мг;
Додаткові речовини, включаючи лактози моногідрат.

1 таблетка препаратуРамізес 10 містить:
Раміпріла - 10мг;
Додаткові речовини, включаючи лактози моногідрат.

Увага! Перед використанням препарату Рамізес ви повинні проконсультуватися з лікарем. Дана інструкція із застосування наведена у вільному перекладі і призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації просимо звертатися до анотації виробника.




© При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов'язкове